Був повний місяць, що світив в  потилицю. По усім повір’ям клювати не повинно було… Але щось пішло не так, жаби замовкли, перестали кумкати і тільки катушки по черзі співали натужно свою пісню. Фр-р. В темноті ні біса не видно, тільки вуха натужно прислухаються. Фр-р, знову чути . Рука інстиктовно хапає вудилище, чи те , чи не те розбиратись ніколи. В правій руці відчувається характерні ривки красеня що опирається з того краю волосіні. Хто він там -що на смерть бореться з моєю правою рукою? В пітьмі ліхтаря бачу жовтуватий проблиск, Карпуша, кричать мої нерви, -так це легко відповідають мізки. В пітьмі все здається ефемерним -автоматичні рухи, підсічка підсака. Закинув і знову Фр-р. Це щось не те- кричить мені рука, амур, бореться- катушка плаче, підсак з кожним разом стає все важче.

Все приїхали. Волосінь біля берега в корчах, ну що полізеш?, сміється з мене розум. Інстинк  відповідає- полізеш куди ти дінешся. труси мокрі зуб на зуб не попадає, і знову Фр-рр. І знову рука скиглить, мені боляче пусти його. Ні -ніколи, адреналін зашкалює, вимагає знову і знову. Коли це закінчеться! Волає рука-не можу, ще трішки потерпи, вмовляє тіло, ще трішки. Ось і батько вийшов підмінити мене, пів на четверту ранку-мабуть здаюсь, піду відпочину. Тіло зупинилось, невже я тікаю-так, ти біжиш каже мозок, але ти боровся , п’ять годин в повній темряві, ти зробив все що зміг. Їх було занадто багато, зеркальні, горбаті, білі, великі і ще більші. Але трофей від тебе пішов, ти його відчув, ти майже його здолав, так що досить.

В ранішній зорі тінь, що йшла до будиночку, здавалась повністю розчавленою і побореною. Але якщо б хтось побачив його очі що горіли переможним вогнем, з гордістю за те що він прийняв виклик- і боровся до останнього, очі тішились красою що була навколо, та тією красою що вони тільки уявляли в повній темряві.

Цю ніч я не забуду ніколи, такі ємоції я відчував в далекому дитинстві. коли батько в дванадцять років перший раз взяв мене з собою на нічну рибалку.

10,06,2017